Легальний секс чи закони на межі злочинів? Легалізація проституції в Україні

Правова невизначеність – рушій нелегальної секс-діяльності в Україні, яка активно працює на чорному ринку і уникає податків. І хоч на скарбниці працівники ескорту та їх роботодавці вимушено заощаджують, але, щоб мати можливість працювати і уникнути покарання перед законом – змушені ділитися своїми кровно заробленими купюрами з так званими правоохоронцями, які покривають роботу секс-агенцій та тих, хто надає сексуальні послуги за винагороду особисто. Таке прикриття обходиться самим робітникам секс-індустрії дуже дорого, а ризик впасти в немилість перевертнів у погонах і потрапити за грати нікуди не зникає. А все тому, що законів, які дозволяють відкупитися одним від других вистачає.
Так, наприклад, закон 368 ККУ про корупцію, який на перший раз карає корупціонерів штрафом, тобто взяв хабар – плати від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів, або арештом від двох до чотирьох років, або можеш звільнитися і подібна посада тобі вже не світить. А от, щоб позбавити корупціонера волі, останньому треба ще постаратися і пійматися на злочині вдруге. Та й тут легко відкупитися чи можна й відсидіти, коли натрапив на чесне правосуддя, а потім, як пише закон через 3, а то й менше років повернутися на посаду, яка так притягує хабарників і корупціонерів. От і маємо біг по колу. А могли б легалізувати секс-індустрію і потреба давати хабарі, щоб просто мати можливість працювати відпала б сама собою, а бюджет отримав би пряме джерело додаткового прибутку щомісяця, а не в періоди, випадкових штрафів, які можуть надійти лише через чесне правосуддя. Та й самим правоохоронцям роботи поменшало б, бо не довелося б шукати зрадників закону серед своїх, хоча б тих, хто наживається на секс-бізнесі. А у часи війни всі сили треба спрямовувати на перемогу, а не на пожадливих корупціонерів.
З корупцією розібралися. А що ж з законами про діяльність секс-робітників та їхніх керівників? Організаторів карають. Попався вперше – плати 50 неоподаткованих мінімумів і гуляй далі, вдруге – сідай у в’язницю на років 5.
Стосовно самих секс-працівників у ККУ немає окремої статті, що надавати послуги за винагороду – кримінальний злочин. А от в адміністративному Кодексі України прописаний розмір штрафу за секс за гроші. Лише 170 гривень. Якщо ескортниця лише на узбіччі може за один раз заробити 500 гривень, то сума штрафу не так вже й лякає. Тобто виходить, що сама діяльність декриміналізована. Ніби й можна, але не можна. Такий собі умовний дозвіл там, де його насправді немає спонукає одних йти в секс-індустрію, а інших заробляти на порушниках закону, який писаний писаний, та щось не дописаний, бо мало не скрізь все вирішують гроші.
Легалізація секс-індустрії допоможе не лише секс-робітникам та їхнім керівникам позбутися необхідності утримувати свій бізнес на хабарях, але й значно допоможе правоохоронцям, адже у них зникне цілий пласт і напрямок, завдяки чому сили та бюджетні кошти, що йдуть на оплату діяльності правоохоронців у цьому напрямку будуть звільнені, а це як ніколи важливо під час війни. І звісно ж збережуться податки громадян на які живуть і ті, хто гідно виконує свою роботу, і ті, хто користується посадою для незаконного збагачення.