Легалізація проституції в Україні. За чи проти?

Чи насправді настільки аморальним є ескорт, яким його малюють?
У першу чергу, коли недосвідчений громадянин нашої країни чує щодо надання інтимних послуг, він виражає реакцію, відому до автоматизму, котра полягає у деякому пуританському жаху й частці огиди. Відразу перед очима у такому випадку постає щось брудне, необладнане та обов’язково чомусь пов’язане зі зброєю та наркотиками. Ніхто не припускає, що ескорт може бути таким самим легальним і прозорим видом бізнесу, як, наприклад, ваша здатність заправитися на бензиновій станції чи замовити собі послуги клінінгової фірми.
Окрім того, ми можемо лише позаздрити таким нетерпимим до інтимних професій людям, котрі, можливо, не зіштовхувалися у своєму житті із ситуацією безвиході, чи, якщо й зіштовхувалися, то мали достатньо фізичної сили, аби таскати, наприклад, цеглу на будівництві.
У нашому суспільстві є такий термін, як «стигматизація», який означає негативне виділення тієї чи іншої суспільної групи за якоюсь ознакою, яка відрізняється від більшості. Стосовно нашого питання, безумовно, зараз варто говорити й про стигматизацію певних професій, яка не обійшла і ескорт.
Врешті-решт, навіть якщо дівчина зважилася на такий вид діяльності і не від нещасної долі, а тому що захотіла грошей, комфорту й адекватних умов, то з чого б нам її засуджувати? Вона комусь шкодить? Щось краде? Робить комусь боляче?
У нас прийнята досі колективна відповідальність й колективна влада над чимось, що б то не було – у тому числі над чужим тілом. А між іншим артелі вже скасовані, а тіло кожної людини належить тільки їй самій.
Так, можливо, справа все-таки не у «жахливих аморальних дівках», а в нашому жахливому антитолерантному суспільстві? А значить, і обговорювати варто зовсім не образ нашої молоді, а ті умови, в яких наша молодь існує і має існувати, щоб забезпечити їй можливість вільної професійної реалізації незалежно від тієї сфери діяльності, яка нею була обрана.