Секс-робота «в законі»: чи готова Україна до легалізації надання інтимних послуг?

Ринок секс-роботи - це одна із тих проблем, на яку в Україні просто заплющують очі та радше бажають не помічати. Чому саме таке відношення до цього питання? Чому нині говорити вголос про секс-працівників негоже, соромно та тим паче заявляти про їхні права?
Хоча, при цьому боротьба активістів та громадських організацій за права працівників секс-індустрії ведеться не один рік. Проте суспільного консенсусу в питанні легалізації надання секс-послуг так і не досягнуто.
Чому не можна ігнорувати зазначену проблему і як її вирішувати, з’ясуємо далі.
За історичною хронологією 12 січня 2005 року в Україні впровадили сувору кримінальну відповідальність за торгівлю людьми та втягнення в інтим-бізнес.
Вже у 2006-му сферу декриміналізували – із Кримінального кодексу прибрали статтю за індивідуальну продажу тіла, одночасно посиливши відповідальність за торгівлю людьми.
Нині за ескорт-бізнес в нашій державі загрожує покарання відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає попередження або накладення штрафу. Однак за утримання публічних будинків чи сутенерство передбачено більш жорстке кримінальне покарання – аж до позбавлення волі. Але це офіційно, неофіційно ж на секс-індустрію постійно тиснуть правоохоронці, які нескінченно вимагають хабарів та як у 90-ті пропонують "кришування". Це стосується не лише сфери надання інтим-послуг, але й того ж еротичного масажу, де хоча й немає сексу за гроші, але постійно відбувається тиск з боку силовиків, які ладні повісити на підприємців усіх собак, аби заробити нечесні гроші.
Попри заборону й штрафи в Україні нараховується щонайменше 80 тисяч секс-працівників. І всі вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Деякі з них зазнавали насильства під час надання послуг за винагороду.
Таким чином виходить, що нинішні закони з протидії секс-бізнесу мають зворотній ефект, який заважає нормальній роботі секс-закладів. Тому періодично з’являються спроби змінити законодавство. Але поки що вони невдалі.
Тож, легалізація чи декриміналізація?
Надання інтиму за гроші - явище не нове і, вже зрозуміло, що воно існуватиме завжди. Принаймні, поки у жодній країні світу не вдалося його викорінити. Та й навіщо, якщо це такий самий вид діяльності, як і тисячі інших. Так може просто потрібно змінити ставлення до професії ескорт-працівників?
У цивілізованих державах до секс-роботи підходять з думкою: «якщо це неможливо знищити, то слід упорядкувати», тому там така праця частково або повністю легалізована.
До того ж, як показав європейський досвід узаконена секс-індустрія приносить чималий прибуток державам. До прикладу, згідно з офіційними даними в Німеччині працює 400 тисяч екскортниць. Загальний річний дохід яких становить майже 20 млрд. євро. Таким чином до бюджету цієї країни потрапляють солідні надходження, секс-індустрія квітне й всі учасники захищені. Та й самі працівники відчувають себе досить розкуто, бо знають, що їх робота такая сама, як будь-які інші й осуд тут не умісний.
І поки відношення до секс- праці буде негативним в Україні. Доки буде мати засудження суспільством і тиск правоохоронної системи, жодних змін не відбудеться!